суббота, 24 октября 2015 г.

Вікенд з Людою

Доброго ранку Вам, любі!

Знову вихідні і я вас запрошую на чергову розмову. Тиждень тому ми з чоловіком відсвяткували третю річницю одруження і я вирішила розказати вам про наш день. Може ви скажете, що то не дуже цікаво, але враховуючи що святкували ми не традиційно і дуже творчо, то надіюсь, що вам сподобається!

З чоловіком ми познайомились на Фейсбуці і зійшлися з першого погляду на спільній любові до Антонича, Марії Приймаченко та народного мистецтва. Так як я на той момент ще вчилась, то півтора роки ми провели між Києвом та Тернополем, а тоді якось в церкві Євген (так звати мого чоловіка) запропонував одружитись. Я звісно згодилась, а то де б я ще знайшла також вар'ята як сама))))




Як ви вже напевне зрозуміли, святкували ми українському стилі. І це виражалось не просто в одязі, хоч і одяг у нас був максимально традиційно-архаїчний, але й і в традиціях та обрядах. Я завжди мріяла саме про таке весілля, а не про біле плаття, голубів та феєрверки, і на щастя в чоловіка було теж бажання. До весілля ми готувалась не довго, але дуже чітко: список гостей та сценарій в Excel, всі точно знали коли вони і що роблять, який реквізит для цього потрібний і що в цей час співається)))

Спеціально для цього ми їздили в експедиції і записували весільні пісні, що побутували в наших регіонах. Нам дуже допомогли наші друзі-фольклористи: вони шили для нас одяг, організовували обряди, були нашими старостами і влаштували для нас день-казку!

Отже, починалося все з випікання короваю в домі чоловіка. Керувала справою справжня досвідчена коровайниця та дівчата з гурту Божичі, які співали майже все весілля!



Оце вже коровай росте, а вимиту діжу із свічкою носять хатою)


Мама чоловіка дуже переживала, що коровай не вдасться, але він вийшов просто ідеальний, а до нього ще голуби та гілочка для гільця. В той день ще виносили воду під грушу, вимітали піч, співали, пили, дружби рубали гільце, а тоді після благословіння Євген з старостою та дружбами поїхав до мене!


Бонусне страшне фото з вирубання гільця)))


Ну а наступного дня у мене відбувався дівич-вечір: без шампанського, клубу та стриптизу))) 
Допомагала мені моя вчителька акторської майстерності, яка ще знала, як проводили цей обряд в нашій місцевості і співала пісень. Ми з дружками їй допомагали.



Основу для вінка зробив мій тато, а всі 33 балабони накрутила я (руки мене боліли ще довго)


Якщо ви придивитесь, то побачите паперові та тканинні квіти у готовому вінку, ось такі перші мої скрап-матеріали)


Ну а це вже до нас прийшов молодий з дружбами і викупили для себе букетики 


Також ми ще наряжали гільця, танцювали, мене теж благословляли, а наступного ранку ми уже їхали знову в Київ, де і відбувалося весілля.


Ось і найважливіший день! Не скажу що я боялася, але була дуже щаслива і мене аж трясло від важливості моменту! Ось так мене одягали моя мама і старша дружка. Сорочка у мене полтавська, а всі строї у нас були такі, що властиві центральній Україні.


Підставна наречена))) Але Євген її не схотів, і після смішний запеклих торгів, таки викупив мене


Ось уже й пришов наречений


Вінчалися ми в красивій давньоруській церкві на Подоллі. І такий цікавий був у нас верхній одяг. В церкві для мене був найхвилюючий момент, я мало не плакала від щастя!


А ось ми у же в замку "Радомишль", де продовжувалось святкування. Зал був прикрашений килимами та рушниками, а ми цілий час тільки вставали і слухали чудові привітання!


Танці у нас теж були народні, і хоч майже всі гості ніколи такого не пробували, танцювали із запалом!


Ввечері гостей розважав чудовий Бурдон


А тоді зняли з мене вінок, наділи хустку, поділили ми коровай, та й закінчився цей чудовий день! А так хотілося щоб він ще тривав хоч трошки)))


Ось така моя розповідь, вам сподобалось? А якщо ви готуєтесь до весілля, то ми з чоловіком можемо вам надати наші розроблені матеріали для планування, такий собі щоденник нареченої від аудитора))))

Гарного Вам настрою та радісних вихідних!

З вами була Люда Вишневий Цвіт

Бувайте!

7 комментариев:

  1. Очень красивая свадьба. Поздравляем. Традиции нашей Украины это очень красиво и очень актуально. Счастья и любви вам

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Дякую за вітання! Наші звичаї справді неймовірно красиві та цікаві))

      Удалить
  2. Людо, як гарно! Від серця, щиро!! Твій віночок - це шедеврик. Щасття вашій родині.

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Спасибі Тобі! Я тепер вінок інколи витягаю і приміряю, подобається він мені, а одіть уже нема куди))

      Удалить
  3. Людочка, я в восторге от вашей семьи с первого знакомства! Но, ваша свадьба - это нечно невероятное!!!! В наше время, так редко встретишь по настоящему свадьбу с обычаями, которые направлены на создание и сохранение семьи (а не просто в вышыванках). А твоя сорочка полтавская меня покорила. В вышивку белую по белом я давно влюблена и очень надеюсь, когда то найти себе вышиванку в таком стиле по душе) Спасибо, за этот рассказ!

    ОтветитьУдалить
  4. Люда, надзвичайно гарно)))) Погоджуюсь з Наталі, що зараз таку красу рідко зустрінеш, але це так святково, аж мурашки побігли від такого захвату)))) молодці))))

    ОтветитьУдалить
  5. Людо, не весілля, а просто казка чарівна! Дуже дякую за фоторепортаж та цікаву розповідь. я теж не уявляла себе в фаті та білій сукні, тому питання вирішилось, коли чоловіку подарували вишиванку, звісно я би назвала наше весілля псевдо чи то ліпше в укр.стилістиці)) Як чудово коли ми повертаємось до наших традицій, бережемо їх, предаємо далі. Ви такі молодці- експедиції, фольклор, а це чарівне автентичне весілля чого варте! Миру вам, любові і гармонії в сімї.

    ОтветитьУдалить