Вікенд з Людою

Доброго ранку Вам, любі!

Знову вихідні і я вас запрошую на чергову розмову. Тиждень тому ми з чоловіком відсвяткували третю річницю одруження і я вирішила розказати вам про наш день. Може ви скажете, що то не дуже цікаво, але враховуючи що святкували ми не традиційно і дуже творчо, то надіюсь, що вам сподобається!

З чоловіком ми познайомились на Фейсбуці і зійшлися з першого погляду на спільній любові до Антонича, Марії Приймаченко та народного мистецтва. Так як я на той момент ще вчилась, то півтора роки ми провели між Києвом та Тернополем, а тоді якось в церкві Євген (так звати мого чоловіка) запропонував одружитись. Я звісно згодилась, а то де б я ще знайшла також вар'ята як сама))))

Як ви вже напевне зрозуміли, святкували ми українському стилі. І це виражалось не просто в одязі, хоч і одяг у нас був максимально традиційно-архаїчний, але й і в традиціях та обрядах. Я завжди мріяла саме про таке весілля, а не про біле плаття, голубів та феєрверки, і на щастя в чоловіка було теж бажання. До весілля ми готувалась не довго, але дуже чітко: список гостей та сценарій в Excel, всі точно знали коли вони і що роблять, який реквізит для цього потрібний і що в цей час співається)))

Спеціально для цього ми їздили в експедиції і записували весільні пісні, що побутували в наших регіонах. Нам дуже допомогли наші друзі-фольклористи: вони шили для нас одяг, організовували обряди, були нашими старостами і влаштували для нас день-казку!

Отже, починалося все з випікання короваю в домі чоловіка. Керувала справою справжня досвідчена коровайниця та дівчата з гурту Божичі, які співали майже все весілля!

Оце вже коровай росте, а вимиту діжу із свічкою носять хатою)

Мама чоловіка дуже переживала, що коровай не вдасться, але він вийшов просто ідеальний, а до нього ще голуби та гілочка для гільця. В той день ще виносили воду під грушу, вимітали піч, співали, пили, дружби рубали гільце, а тоді після благословіння Євген з старостою та дружбами поїхав до мене!

Бонусне страшне фото з вирубання гільця)))

Ну а наступного дня у мене відбувався дівич-вечір: без шампанського, клубу та стриптизу))) 

Допомагала мені моя вчителька акторської майстерності, яка ще знала, як проводили цей обряд в нашій місцевості і співала пісень. Ми з дружками їй допомагали.

Основу для вінка зробив мій тато, а всі 33 балабони накрутила я (руки мене боліли ще довго)

Якщо ви придивитесь, то побачите паперові та тканинні квіти у готовому вінку, ось такі перші мої скрап-матеріали)

Ну а це вже до нас прийшов молодий з дружбами і викупили для себе букетики 

Також ми ще наряжали гільця, танцювали, мене теж благословляли, а наступного ранку ми уже їхали знову в Київ, де і відбувалося весілля.

Ось і найважливіший день! Не скажу що я боялася, але була дуже щаслива і мене аж трясло від важливості моменту! Ось так мене одягали моя мама і старша дружка. Сорочка у мене полтавська, а всі строї у нас були такі, що властиві центральній Україні.

Підставна наречена))) Але Євген її не схотів, і після смішний запеклих торгів, таки викупив мене

Ось уже й пришов наречений

Вінчалися ми в красивій давньоруській церкві на Подоллі. І такий цікавий був у нас верхній одяг. В церкві для мене був найхвилюючий момент, я мало не плакала від щастя!

А ось ми у же в замку "Радомишль", де продовжувалось святкування. Зал був прикрашений килимами та рушниками, а ми цілий час тільки вставали і слухали чудові привітання!

Танці у нас теж були народні, і хоч майже всі гості ніколи такого не пробували, танцювали із запалом!

Ввечері гостей розважав чудовий Бурдон

А тоді зняли з мене вінок, наділи хустку, поділили ми коровай, та й закінчився цей чудовий день! А так хотілося щоб він ще тривав хоч трошки)))

Ось така моя розповідь, вам сподобалось? А якщо ви готуєтесь до весілля, то ми з чоловіком можемо вам надати наші розроблені матеріали для планування, такий собі щоденник нареченої від аудитора))))

Гарного Вам настрою та радісних вихідних!

З вами була Люда Вишневий Цвіт

Бувайте!